Михайло-Коцюбинська територіальна громада
Чернігівська область, Чернігівський район

Занурення в поезію

Дата: 11.11.2019 10:44
Кількість переглядів: 920

Фото без описуЗанурення в поезію

 

         З неба, в якому грівся зародок листопаду, проривались сніжинки – дрібні, ледве помітні, але вже цілком реальні посланці зими. Люди поспішали у справах – важливих й не надто, на те воно і життя, а  в книгозбірні по вулиці Миру, що в селищі Михайло-Коцюбинське, відбувалось занурення. Дивина - скажете? Можливо. В сучасному й такому прагматичному світі, на жаль, подібне явище трапляється ой як рідко, адже занурились не кудись, а в глибини людської душі. Власне, збірочка Наталії Сапун так і називається – «Душі криниця», а сама авторка є давньою й доброю подругою бібліотеки.

         Про цю звичайну і водночас надзвичайну жінку можна розповідати багато. Й однаково всього не розкажеш. Бібліотекар, заразом і колишня учениця Наталії Олександрівни, Олена Сердюк представила її як близьку й надзвичайно важливу людину. Справжню цінність таких усвідомлюють лише тоді, коли доля розводить шляхи-дороги в різних напрямках. Мешканці селища Михайло-Коцюбинське звикли, навіть не так –«призвичаїлись» до берегині поетичного слова, натхненниці, талановитого педагога. Зовсім нещодавно Наталія Олександрівна стала міською жителькою, так вже склалося, однак в селищі її все одно сприймають не інакше як «своя» Добре, що її уваги стане на всіх, і мудрості вистачить, і турботи, і любові.

         Наталія Сапун – приклад того, як можна лишатися вірною своїй мрії. Доля щедро обдарувала її талантами, і так само щедро «винагородила» випробуваннями. Життя було різним, але саме воно навчило відчувати ближнього так щемко, щиро, по-справжньому. Наталія Олександрівна, мов надточний барометр, вловлює і радощі, й печалі сучасників, пропускає крізь серце і трансформує у вірші. Працівники бібліотеки мали радість бути дотичними до створення перших її збірок «Пам'ять серця» та «Відлуння думок». І нехай ці видання не є досконалими, адже це самвидав, однак жіноча душа, котра ховається між поетичних рядочків, є настільки живою, відкритою, щедрою та чуйною, що мимоволі починає здаватись, що не поезію читаєш, а розмовляєш з близькою людиною – подругою, мамою, бабусею. Вона і зрозуміє, і підтримає, нагадає про одвічні людські цінності, розповість про дива природи, які ми звикли не помічати, порадить, благословить. Її вірші прості, так, але в цій простоті глибочінь - дна не дістати. Недарма ж - «Душі криниця»

         До речі, як не дивно, на творчість авторки мала безпосередній вплив… реформа місцевого самоврядування. Так-так. У серпні 2018-го Наталія Сапун стала лауреаткою премії імені Василя Еллана-Блакитного, яку започаткували в Михайло-Коцюбинській об'єднаній територіальній громаді. В номінації «Література» за творчий доробок авторки проголосували абсолютною більшістю голосів, а грошова винагорода стала спонсором справжнього «дива». Наталія Олександрівна використала кошти за цільовим призначенням «творчість» ;)  і видала-таки збірку, котру вже встигла роздарувати. Власне, інакше й бути не могло, жінка звикла щедро ділитися найдорожчим.

         Так само щедро Наталія Олександрівна поділилася теплом свого серця з усіма, хто завітав до бібліотеки, щоб зустріти листопад поетично. Її розповідь про творчість, життя, спогади дитинства і мальовничу Стахорщину зацікавили та розчулили. Поезії у виконанні авторки стали джерелом натхнення. Спілкування продовжилось, як і годиться, за чашкою ароматного чаю, а на згадку лишились фотографії, спогади-сонечка й тепло на рівні серця. Щиро дякуємо всім, хто долучився до свята, й зичимо яскравого занурення… в глибочінь книги та життя J

                                                                 

 

Наснилось мені вночі поле пшеничне,

Волошками вишите аж до небес,

Шепотіло мені про щось таємниче,

І ступила я в сні на стежку чудес.

 

Повела мене стежка у царство любові,

Де напоюють землю джерельні ключі,

Де квітнуть на небі зірки вечорові,

І тихо бринить пісня річки вночі.

 

Простелилась стежка до рідної хати,

Що дрімає у мальвах і вишняку.

Колискову в ній співає нам мати,

І небо цвіте у зірковім вінку.

 

Я струсила з плечей чорні крила печалі,

Увесь біль і тривогу - теж із серця свого.

Заясніли надією світлою далі,

Бо припала, мій краю, я до чола твого.

 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь