Корюківська трагедія – найбільший злочин Другої світової війни
Подія 1-2 та 9 березня 1943 року у місті Корюківка на Чернігівщині за масштабами трагедії не мала рівних впродовж Другої світової війни. У матеріалах до Нюрнберзького процесу Корюківську трагедію визначено як найбільше масове знищення місцевого мирного населення на окупованих Німеччиною територіях Європи за весь період Другої світової війни.
Під час німецької окупації ліси навколо Корюківки були центром радянського партизанського руху у Чернігівській області. У відповідь на дії партизанів нацистські підрозділи здійснили каральну операцію проти беззахисного цивільного населення.
1–2 березня 1943 року мешканців міста групами по 50–100 осіб під приводом перевірки документів заганяли до будинків, розстрілювали й підпалювали приміщення. До кінця другого дня Корюківка майже повністю згоріла.
9 березня карателі повернулися, щоб добити тих, хто вцілів або переховувався в лісах.
В результаті каральної акції у Корюківці було вбито близько 7 тисяч мирних мешканців, спалено майже 1300 будівель, вціліло тільки 10 цегляних. Місто було практично стерте з лиця землі, а його населення — винищене.
У 1977 році в Корюківці встановлено меморіальний пам’ятник жертвам трагедії — символ скорботи й пам’яті про невинно вбитих.
Корюківська трагедія — це злочин проти людяності, що назавжди залишив глибоку рану в пам’яті українського народу.
