Микола Ященко
Ященко Микола Григорович народився 19 жовтня 1983 року в селі Григорівка, Бахмацького району Чернігівської області. В 2002 році закінчив Рубанську ЗОШ І-ІІІ ступенів. З юних років вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та добротою.
У жовтні 2002 року був призваний до армії. Службу проходив у місті Гайсин Вінницької області. Навесні 2004 року після того, як демобілізувався працював в охоронній фірмі міста Києва, столярем на меблевих фабриках в Полтаві та Чернігові. Згодом зустрів своє кохання та створив міцну родину. Разом із дружиною облаштовували власну домівку в селі Шибиринівка, виховували двох синів, будували життя, сповнене праці й любові. З квітня 2010 року влаштувався на роботу в ТОВ ЧІМК та працював на посаді робітника з комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва 1 розряду.
У липні 2015 року був призваний у Збройні Сили України де, безпосередньо, брав участь у Антитерористичній операції. Свою службу проходив на Донеччині, був старшим навідником артилерійської установки, заслужено отримав посвідчення Учасника Бойових Дій. 2016 року демобілізувався.
У селі Миколу знали як працьовиту, відповідальну людину, яка завжди приходила на допомогу. Під час життя він багато працював, щоб забезпечити свою сім’ю, дбав про добробут близьких і робив усе можливе для їх щастя. Його цінували як хорошого сусіда, надійного товариша та справжнього господаря. Для дітей він був люблячим і турботливим батьком, для дружини – вірним і надійним чоловіком, для матері – щирим і вдячним сином.
Під час повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Указом Президента України був мобілізований та зайняв стійку позицію в обороні Чернігова разом зі своїми побратимами з 119-тої окремої бригади територіальної оборони (119 ОБр ТрО).
Микола був прикладом мужності та відповідальності для побратимів. Його поважали як Людину, яка дбала не лише про виконання завдань, а й про своїх бійців. Для товаришів він став справжнім братом, готовим підтримати і словом, і ділом у найважчі хвилини.
Микола Григорович мав звання молодшого сержанта, був командиром 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 батальйону територіальної оборони військової частини А7047
Пройшов гарячі точки Чернігівщини, Донеччини, Сумщини та Луганщини.
Відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок безпосередньо на лінії бойового зіткнення, в бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 29 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Діброва в Серебрянському лісництві Сіверськодонецького району Луганської області, внаслідок мінометного обстрілу військами РФ.
Він віддав своє життя заради миру та майбутнього своїх дітей і всієї України.
Люблячий батько, відданий чоловік, син, патріот і мужній захисник – таким його пам’ятатимуть усі, хто його знав.
Вічна пам’ять Герою!
