Для п’ятьох навчальних закладів сіл і селищ Чернігівщини гуманітарна організація «Людина у скруті» облаштовує укриття та бомбосховища
Ремонтні роботи та облаштування вже завершили у бомбосховищі, яке розташоване в Будинку культури селища Михайло-Коцюбинське. Приміщення укриття були в поганому стані через холод і сирість, спричинені високою вологістю. Тут були необхідні роботи з облаштування вентиляції, входів і виходів, опалення, каналізації, гідроізоляції тощо.
«Якби ви зайшли туди півроку тому, там було 20 таких величезних вентиляційних установок, які займали весь простір, купа маленьких поділених кімнат на якісь там вентприміщення. Тобто це був простір, в якому нічого не було видно, було дуже неприємно перебувати. Було багато старої вентиляції, яка не працювала. Ми її вирізали, демонтували, купу металу винесли звідси. Зараз тут повністю нова система вентиляції», - розповідає проєктувальниця простору в укритті Будинку культури Анна Черненко.
Ремонтні роботи розпочали з проведення демонтажу, облаштування підлоги тощо. Відновленим бомбосховищем зможуть використовувати не тільки діти, які відвідують Будинок культури, а й вихованці дитячого садка неподалік, які досі, під час повітряних тривог, користувалися маленьким погребом.
«Тут є садочок поряд, тут є молодіжний клуб у Будинку культури, є містяни, і ми саме від цього відштовхувалися під час проєктування укриття. Ми виділили певні зони для різної вікової категорії людей. Одна зона тут є для садочка виокремлена. Вона в іншому кольорі, там лінолеум замість бетону на підлозі, щоб було більш комфортно дітям. Також запроєктували можливість спати для садочка в окремому крилі, обрали якнайдальшу кімнату, щоб звукове забруднення не заважало дітям відпочивати. Тут було дуже багато маленьких кімнаток, ми розбили стіни для того, щоб простір був великий, просторий, чистий, світлий. Проєктували укриття і як можливість займатися для молоді, яка регулярно відвідує молодіжний клуб у Будинку культури. В укритті проведено повноцінний ремонт, проведено світло, водовідведення, є вбиральня нова, чиста, опалення. Тут дуже великі проблеми з опаленням були. Тут усе зроблено з нуля», - каже проєктувальниця простору в укритті Будинку культури Михайло-Коцюбинського.
Ланько Марія, вихователька молодшої групи в садочку Михайло-Коцюбинського, працює за фахом вже 10 років, каже, що діти швидко привчилися проходити до укриття після оголошення повітряної тривоги:
«Зараз всі дітки, щойно почувши навіть дзвінок телефону, швиденько ховаються, вони вже організовуються бігти у сховище. Будь-який звук для них досі тригер. Зараз тут із нами в укритті молодша група – 3-5 років. Ці діти не знають Україну без війни. Ці діти пережили окупацію. Під час окупації садочок не працював. Усі ховалися по підвалам, вдома».
У квітні 2022 року Михайло-Коцюбинське деокупували, але цей період не пройшов безслідно ні для дітей, ні для працівників місцевих освітніх закладів. Про це розповіла директорка садочку в Михайло-Коцюбинському Тетяна Валентинівна:
«Ми більше місяця перебували під окупацією. Садок був на простої. Всі ховалися від російських солдат. Ми не бачили дітей у селищі взагалі, батьки їх ховали від ворога. Дуже складна була ситуація, їжі не вистачало. Селищна рада і місцеве підприємство допомагали з деякими продуктами харчування, але хліба зовсім не було. Памʼятаю, як уже після звільнення Михайло-Коцюбинського, ми запросили дітей знову в садок, накрили стіл і поклали солодощі. А діти просили хліба, якого досі не було. Полиці магазинів наповнювалися не одразу після окупації, а поступово.
Після того, як вийшли російські війська, ми згуртувалися, ми зустрічалися з дітьми, спілкувалися. Діти були вже зовсім інші. Вони були перелякані. Вони вже боялися кожного шороху, кожного вибуху. Ми почали працювати, спочатку дистанційно, розсилаючи батькам навчальні відео- та фотоматеріали для домашнього опрацювання. Але настав час, коли мами мали повертатися знову на роботу, до якої не мали можливості добиратися під час окупації. Та й діти повинні все ж таки в соціумі перебувати, а не вдома у чотирьох стінах. Але садок не міг функціонувати без укриття.
У нас було два погреби, один із яких ми переробили на укриття, але ж воно дуже маленьке і не могло вміщувати понад 50 дітей, які відвідували садок. Ні вентиляції, ні каналізації там не було облаштовано. Відтак було домовлено з батьками, що приводять у садок лише тих дітей, яких зовсім немає з ким залишити.
Укриття, яке «Людина у скруті» облаштувало для нас, дозволяє нам тепер працювати на повну, забезпечити повністю дошкільний розвіток для всіх дітей селища, і не обмежувати сімʼї. Ми навіть мріяти про такий простір не могли. Це просто казка. Цього укриття чекали всі: ми, діти, батьки.
Від себе хочу подякувати за те, що нашу країну не залишили в біді, що нашим дітям допомагають, нашим жителям допомагають», - розповідає Тетяна Валентинівна.
Загалом цього літа команда «Людина у скруті» працювала над відновленням і облаштуванням захисних споруд і бомбосховищ для пʼяти навчальних закладів Чернігівської області. Важливо було провести роботи на такому рівні, аби діти та персонал могли організовувати навчання та дозвілля під час повітряних тривог. Йдеться про комплексне облаштування вентиляції, освітлення, опалення, ремонт стелі та підлоги, встановлення вбиралень тощо.
Стан обʼєктів до початку робіт ви можете побачити на світлинах до пресрелізу. Частина укриттів не дозволяла розмістити необхідну кількість учнів і учениць. Решта – була взагалі непридатна для використання.
Окрім Михайло-Коцюбинського подібні роботи й облаштування тривали, зокрема, і в бомбосховищі Будинку культури села Вихвостів, де його використовуватимуть учні й учениці школи неподалік, і в укритті Холмівської школи, яка розташована за 50 кілометрів від кордону з Росією, і в бомбосховищі садочку села Козилівка, за 40 кілометрів від кордону, та в укритті школи с. Риботин.
Спілкування учнів і учениць одне з одним для шкільних буднів надзвичайно важливе. Тому "Людина у скруті” націлена на те, аби вже на початку нового навчального року, восени, діти могли повернутись до очного освітнього процесу, який триватиме навіть під час повітряних тривог завдяки відремонтованим і облаштованим укриттям навчальних закладів.
Фінансування проєкту надане Словацьким фондом – Open Society Foundation Bratislava та Pontis Foundation коштом пожертвування Представництва Тайбею у Словаччині.
