21 листопада – 9 річниця Революції Гідності та Свободи
Що відчуває людина примусово позбавлена свобод, волі, прав? Так прозвучало питання на зустрічі з нагоди Дня Гідності, яка відбулася в Михайло-Коцюбинській бібліотеці за участі легендарної людини Томилка Миколи Миколайовича, учасника Революції Гідності, батька загиблого Івана Томилка, Авдієнко Тамари Іванівни, матері воїна Миколи та його сім`ї, вбитих російськими окупантами.
Вже девятий місяць поспіль ми живемо в реаліях війни, яка проходить не лише по лінії фронту. Ми продовжуємо жити та боротися за перемогу, за право бути собою. Війна назавжди змінила нас. Навчила більше любити рідних, цінувати близьких. Теперішня війна – це новий Майдан, але вже в межах всієї країни…
Микола Миколайович ділився щемливими спогадами про подорожі, на Майдан… Обурення побитими студентами спонукало до дій. Люди згуртувались. Відчувалась підтримка сторонніх людей, підприємців, які допомагали транспортом. За весь час боротьби за Незалежність десь сто разів добирався з Чернігова до Михайло-Коцюбинська або з Михайло-Коцюбинського до Чернігова пішки, поночі. Тисяча вісімсот кілометрів заради Свободи.
Звучали поезії, які народилися під впливом подій на Майдані, а ще вірші-посвяти друзям, учасникам Революції Гідності, які загинули на полі бою.
Свої вірші, пронизані любов`ю до всього світу, зачитала Тамара Іванівна.
ОСІНЬ
Пожовтіло листя на деревах,
В небесах курличуть журавлі.
Ключ гусей летить у небі
Їх вожак веде у теплії краї.
І коли я бачу це і чую
Серце завмира на мить.
Скільки сили й духу в тій пташині,
Щоб здійснить далекий переліт.
Дивлячись у небо я бажаю,
Щоб усі дістались краю.
Де тепло їх жде, зеленая трава
Та чистая прозорая вода.
Говорили про людські цінності: любов, доброту, милосердя.
Зустріч завершилась покладанням квітів до пам’ятника
Загиблим воїнам.
З молитвою до Бога за всіх синів-захисників, Україну, дітей, за перемогу правди звернулася Тамара Авдієнко, мати загиблого воїна Миколи Авдієнко.
Цей рік приніс багато горя
В сім`ю, в родину, в Україну.
Страдають люди, матері,
Маленькі діти, які додому ждуть своїх батьків.
Оті бабусі сивочолі й дідусі,
Які бажають миру своїм дітям, а не війни.
О, Боже наш, прости нас грішних!
І вразуми на мир, любов до наших ближніх!
Бажаю я усім, щоб всі прийшли до тебе, Боже
Та поклонилися, Тобі.
І тільки Ти даси пораду нам, як краще жити.
Учи, підказуй, врозумляй.
Не тільки мир нехай настане,
А з миром обновилися і ми -
І нашим тілом і душею.
Усім здоров`я я бажаю, в душі любові,
А в домі нашому - тепла.
вірші Тамари Авдієнко
За інформацією Михайло-Коцюбинської публічної бібліотеки
